Новини

Чи потрібне 100% залучення батьків у освітній процес? На них, як правило, перекладена значна частина дій з організації домашнього навчання дітей.

Помилка багатьох управлінців і педагогів – вважати, що освіта – це засвоєння інформації. Освіта – це буквально безперервний процес самоосвіти: реалізація потенціалу дитини у всіх сферах, зростання, розвиток. І точно – це не механічне відтворення інформації.

Дистанційне навчання – це, перш за все, – навчання. Навчання – предмет розгляду тільки в одній науці – дидактиці.

Наші прекрасні та талановиті вчителі під час дистанційної роботи на період карантину почали розгублюватися та робити помилки. В чому ж проблема? Чому так сталось?

Головна помилка управлінців і багатьох педагогів у тому, що вони вважають, начебто дистанційне навчання – це цілодобове спілкування з учнями на різноманітних освітніх платформах.

У педагогів є гарна звичка бути ідеальними і зразковими для своїх учнів. Перфекціонізм і намагання організувати ідеальний освітній процес характерні для директорів шкіл та заступників директорів з навчально-виховної роботи.

Очевидно, що карантин в Україні буде продовжено. Навчальний рік діти, скоріш за все, закінчать на домашньому навчанні. До слова, за дні карантину школярі та батьки, педагоги і школи вже призвичаїлися отримувати і передавати знання інтернетом.

Оскільки дистанційна школа набула неабиякої популярності в цей час, навкруги згаданої теми відбуваються постійні суперечки.

Коли учень починає дистанційне навчання з першого класу, у нього напевно не виникає ніяких питань. Але коли з тієї чи іншої причини дитину, яка відвідує традиційну школу, переводять навчатися вдома, в неї може виникнути нерозуміння процесу. І це нормально, адже до всього потрібно звикати, а на це потрібен час та грамотний підхід.

Поняття тотожні, проте на практиці вони мають різне значення, а тому не варто їх плутати.
Отже, чим відрізняється онлайн-навчання від дистанційного?