Батьки vs дистанційна освіта
Чи потрібне 100% залучення батьків у освітній процес? На них, як правило, перекладена значна частина дій з організації домашнього навчання дітей.
Шкільна система, не справляючись з організацією дистанційного навчання, фактично запропонувала самим батькам займатися навчанням своїх дітей, як мінімум, організацією цього навчання.
Добре, але тут є два значимих моменти. Перший – у батьків немає педагогічної освіти, вони не володіють методиками, не завжди мають необхідні знання з навчальних дисциплін, і головне, не вміють організовувати навчальний процес. Дуже часто це зводиться до фактичного примусу дитини весь час сидіти за комп’ютером. І у дітей виникає дисонанс, бо те, що раніше їм забороняли, тепер від них вимагають.
Батьки справедливо обурюються, бо у них є основна робота і вона збігається за часом із процесом навчання у школі.
І другий момент, який їх турбує, якщо це домашнє навчання і вони виконують роботу учителів, то тоді чому держава з бюджету оплачує освітні послуги, які їм не надаються.
А до приватних шкіл, що не змогли вчасно організувати повноцінне онлайн-навчання, батьки мають основні претензії: якщо дітей залишили для навчання в сім’ї, то гроші за навчання школа має повернути.
